Володимир Килинич «Мабіногіон» міста «А»
Великі люди рідко бувають живими. Тому бути великим за життя – річ непрактична й безглузда. Навіщо, наприклад, бути Наполеоном, щоб потім твоїм ім’ям нарекли якійсь листковий пиріг?!
З містами – по иншому. Звання «велике місто» визначає не територія, кількість населення чи статус. Це звання визначається, здається, чимось иншим. Є міста великі за розміром, але буденні та нікчемні за суттю. Міста порожні. Довкола них і, особливо, в їх середині, чогось немає. Зокрема мабуть і величі. Так, у них є історія: засноване тоді-то, тим-то (скажімо, одне південне місто навіть названо не дуже милозвучно на честь безсоння, яке на той час мордувало його батька-засновника), кажуть, що в такому місті, мовляв, іще Сізіф тягав наріжний камінь його історії, совєтська влада прийшла туди відразу після Батия, певний час вони існували там одночасно, місто має річку, завод, кінну статую Леніна та чорно-білу газету. І все, більше нічого.
Але, зверніть увагу, – коли когось із нас з вами байдуже питають:
– Ти звідки?
– З Чернівців!
То у відповідь, як і багато років тому, завжди лунає заздрісно- шанобливе:
– А-а-а...
І це є найпершим чернівецьким мітом: міт про місто «А». Міт про його виключність, виразність й якусь утаємничену божественну відмінність. Про це місто багато хто чув, але мало хто тут мав честь гостювати, занурюючись у його легенди та розкошуючи у них. Тут жили незвичайні люди, напівбоги, поети, декламатори, композитори, банкіри та політики, щасливі й самовдоволені...
Місто-міт. Місто-привід. Місто-базар. Місто-мрія. Місто-заздрість. Місто-віолончель. Місто-надія. Місто-ґейзер. Місто-печаль. Місто-кафешантан. Місто-радість. Місто-водограй...
Кам’яний «летючий голландець», який за шість сотень років впорався із буревіями океану та пливе собі далі, не розуміючи, втім, куди й навіщо, підминаючи під себе минулу культуру, звичаї і традиції, не звертаючи уваги ні на що. Лише тягнеться за ним місячна стежинка мітів, які замінюють місту все...
Коментарі
Дописати коментар