Метатеорія мовознавства
До певної мiри цим можна пояснити випадки непослiдовного ставлення теоретикiв до нових вiдкриттiв у порубiжних областях дослiдження людської мови- в нейролiнґвiстицi, етнолiнґвiстицi, лiнґвостратиграфiї, у галузях нової риторики, еристики, герменевтики, лiнґвоiнформатики, у нових дiлянках логiко-граматичних дослiджень мови. Однак традицiйний розгляд вiдповiдних порубiжних дисциплiн як неiстотних для “справжнього” мовознавства в дiйсностi приховує зростання труднощiв орiєнтацi ї в теоретичнiй загальнiй картинi, що об’єктивно веде до збiднення образу сучасного стану науки про мову. Актуальнiсть побудови метатеоретичної основи лiнґвiстичних знань зумовлена також потребами практики викладання мовознавчих дисциплiн i курсiв, для належної органiзацiї змiсту яких потрiбно здiйснити попереднiй розподiл прiоритетiв теоретичних конcтруктiв мовознавства, видiлити серед них наскрiзнi поняття рiзних ранґiв узагальнення та належним чином продемонструвати їхнi об’єднавчi можливостi. На...