Чому в країні так мало людей з великими амбіціями?
Чому в країні так мало людей з великими амбіціями? Познайомився з 100 новими людьми за 3 місяці віком 25-50 років. Дуже мало хто хоче змінити країну, досягти особистого успіху. Може причинами є оточення, приземленість, застосування технологій "боротьби за виживання"? Ми в СРСР і Україні останні 100 років жили "на зоні", коли все чуже. В концтаборі, на зоні в людей інші інтереси ніж у вільному суспільстві. Дитячий садочок, школа, держструктури, армія, приватні компанії, лікарні - всі підприємства і структури побудовані за принципом "зони". Тільки режим різний, десь суворіше, десь вільніше. Спочатку людина має "втекти" з "зони", а тоді вже по краплі вичавлювати з себе раба. І тільки тоді, коли людина отримує свободу, стає вільною в неї з'являється відчуття свого міста, своєї країни. Виникає бажання прикрашати і облаштовувати навколишній простір.