Мене завжди дивувала впевненість "гарвардських" та "чиказьких" хлопчиків давати поради постсоціалістичним країнам. Адже вони, виховані на ліберал-капіталізмі, в країнах з англо-саксонським правом, протестантською етикою не можуть собі уявити соціалістичну економіку, людей, які працюють за $50-200 на місяць, людей які живуть за потрійними стандартами та відкрито брешуть у вічі співрозмовнику! Вони мабуть не можуть зрозуміти, як людина, яка бреше роками з телеекрану, з трибуни парламенту, яка бере хабарі, звинувачена в корупції може залишатись в політиці, займати високі державні посади. Давати поради постсоціалістичним країнам щодо реформ, економіки має право лише людина, яка прожила в цих країнах 5-10 років на зарплаті $100-200 на місяць! Бо інакше ці поради не працюють в нашій реальності! Мені цікаво, іноземні радники в Україні стикались з українськими судами, прокуратурою, податківцями, чиновниками? З чимось подібним в Латинській Америці, Африці мабуть...