Global Ukraine

Індивідуалізм, лібералізм гарні і корисні речі у мирний час. Здорова конкуренція, накопичення добр, збільшення добробуту - мрія більшости людей. Але індивідуалізм небезпечний плеканням з маленьких чортиків великих чортів, поділу суспільства і поборенням одне одного. Концентрацією тільки на своїх особистих, власних інтересах. Навіть коли ці приватні інтереси шкодять країні, державі, спільній справі. От всі хочуть "бути європейцями", жити на тому рівні достатку як живуть громадяни країн ЄС. Але погляньмо уважно на Польщу, Францію, Велику Британію, Німеччину, Іспанію, Португалію, Австрію, Угорщину - це все колишні імперії, метрополії! Вони століттями відточували майстерність воювати і захищати свою країну, свої нації від войовничих сусідів, та удосконалювали інструменти колонізації підкорення завойованих народів. Вдосконалювали і вдосконалюють системи неоколоніального визиску колоній їх корисних копалин, природних і найголовніше людських(!) ресурсів! За столітт...

Десять літ минуло, як українська нація, скровавлена й знесилена, припинила збройну визвольну боротьбу, що коштувала їй тисячі жертв найкращих синів, які кістками вкрили і кров’ю зросили рідні землі від Сяну до Кавказу. Десять літ! В житті народу – це хвилинка, а все ж її достатньо для того, щоб очуняти від завданого удару та запитати себе: чому саме не маємо власної держави? Нашу поразку приписують назверхнім обставинам, а насамперед – фізичній силі наших ворогів-сусідів, далі вже тим західноевропейським дипломатам, які ведучи тоді політичний провід в Европі, ставилися до нас ворожо. Коли й погодитися з тим, то все ж виникає запитання: де причина цього?! Хіба ми не поклали куди більше жертв від будь-кого з тих народів, які вибороли собі власну державу?! Хіба ж ми не мали геройської армії, що нею не кожний народ може похва­литися? Це все так! Але ми мали й отаманів з їх загонами, яких не мали інші на­роди, отаманів, не підпорядкованих дієвій армії, а – самі собі. Ми мали принагід...

В цьому році виповнилося сто років з дня народження одного з теоретиків українського націоналізму, автора книги "Національний солідаризм”, Осипа Бойдуника. Хоча книга надрукована в 1946 році, але актуальність її не втрачена, особливо для нас, українців, свідомість котрих розтерзана, сплюндрована завойовниками, що століттями вбивали в українцеві його духовність, його культуру, його національне "Я”. Власне в книзі йдеться не конкретно про суто український національний солідаризм, а про європейський. Про національний солідаризм держав Європи, котрі успішно долають будь-які перешкоди в розбудові самодостатніх національних держав. Проживаючи в еміграції в Мюнхені, в розтоптаній, розчавленій союзниками Німеччині, Осип Бойдуник мав нагоду спостерігати те, як швидкими темпами, мов "Фенікс із попелу”, переможена Німеччина відроджує свою економіку, промисловість та аграрний сектор. Автор "Національного солідаризму” не випадково, для прикладу, взяв німецький нац...

  Оксана Забужко звернула увагу на соціальну рекламу "мені не потрібна англійська" і побачила в цьому "соціальний расизм". А ось це називається - "соціальний расизм". Була б я водієм маршрутки (текст буцімто належить людині цієї професії, хоча з машини, можу посвідчити, підпис не читається) - я б за таку рекламу подала в суд. Щиро сподіваюся, що хтось це й зробить. Значно небезпечнішим для українського суспільства є явище "соціального дарвінізму" (СД). Які його прояви? Дуже прості. Ідеологія СД проста: у суспільстві виживуть найпристосованіші, найзаможніші особини. Решта хай виживає як може. Яскравими представниками ідей СД є цинічні корупціонери, політики, олігархи, бандити, депутати, судді, журналісти. Брехня і маніпуляції, підкуп і кругова порука їх основна зброя і методи. Яскравим прикладом СД є політика "української" еліти останніх 25 років. Наприклад у періоди 1991-2000, 2014-2016 еліта вирішила, що українцеві достатнь...

Солідаризм і Україна.  Певною мірою ідеї українського національного солідаризм висловлював Тарас Шевченко. У своїх творах він окреслює недоліки розділеного соціуму, духовно збіднілої еліти, класового егоїзму та відсутність відповідальності: «Доборолась Україна до самого краю. Гірше ката свої діти тебе розпинають». Він ставить за приклад ідеалізований устрій Козаччини, змальовуючи втрачений ідеал соціальної гармонії та національної величі: «Було колись в Україні ревіли гармати; було колись запорожці вміли панувати». Шевченко пророкує своїм землякам світле майбутнє через загальну солідарність. Практично в кожному творі Т.Шевсенко закликає українців бути спільниками – не ділити життя й батьківщину, а разом іти до загального блага. У часи національного поневолення, Т.Шевченко пропонує українцям силовий метод зміни наявного соціального стану – «повставати й рвати кайдани».  Як солідаристичний ідеал пропонує «сім’ю вольну, нову», а сім’я, кровна спорідненість – це перший ступінь су...

Солідари́зм ( фр. solidarisme , від фр. solidaire  — діючий заодно) — стратегія мобілізації соціуму в період серйозних криз або загроз. Різко підвищує мобілізаційні можливості соціуму і його ефективність за рахунок синергетичного ефекту, який виникає при усвідомленні різними соціальними групами спільності інтересів і здійснення ними погоджених дій. Солідаризм припускає серйозні обмеження (і самообмеження) преференцій еліті соціуму, при одночасному збільшенні навантаження на неї. До того ж обов'язки еліти вважаються первинними, а права й привілеї надаються їй винятково з метою ефективного виконання відповідних обов'язків перед соціумом. Солідаризм  — реформістська доктрина у Франції , була майже офіційною ідеологією Третьої Республіки протягом двох десятиліть перед Першою світовою війною . Протистояла laissez-faire лібералізму , марксистському колективізму , католицькому корпоративізму та анархо-синдикалізму , захищала державні втручання в економіку, сусп...

     Від перемоги того чи іншого світогляду залежить доля цілого людства з його дотеперішніми надбаннями в царині культури і цивілізації та людська г і д н і с т ь.        Від тієї перемоги залежить чи людина піде по шляху духово-культурної творчости чи буде завернена і спрямована по шляху примітивного, хоч визбороєного в наймодернішу техніку "існування".         З тих двох основних світоглядів - матеріялістичного і ідеалістичного, розвинулися різні відміни світоглядів. Для нас тут важні два дальші засадничі світогляди, а саме: індивідуалістично-матеріялістичний і універсалістично-ідеалістичний. Осип Бойдуник "Національний солідаризм" 1946р. Придбати книгу "Національний солідаризм" Електронний варіант у вільному доступі В Україні зараз навала перекладного іноземного   Non / fiction,  а свого власного українці мало читають і мало перевидають. Що пропонує ідеологія ліберального капі...