Національний солідаризм
Індивідуалізм, лібералізм гарні і корисні речі у
мирний час. Здорова конкуренція, накопичення добр, збільшення добробуту -
мрія більшости людей. Але індивідуалізм небезпечний плеканням з
маленьких чортиків великих чортів, поділу суспільства і поборенням одне
одного. Концентрацією тільки на своїх особистих, власних інтересах.
Навіть коли ці приватні інтереси шкодять країні, державі, спільній
справі.
От всі хочуть "бути європейцями", жити на тому рівні достатку як живуть громадяни країн ЄС. Але погляньмо уважно на Польщу, Францію, Велику Британію, Німеччину, Іспанію, Португалію, Австрію, Угорщину - це все колишні імперії, метрополії! Вони століттями відточували майстерність воювати і захищати свою країну, свої нації від войовничих сусідів, та удосконалювали інструменти колонізації підкорення завойованих народів. Вдосконалювали і вдосконалюють системи неоколоніального визиску колоній їх корисних копалин, природних і найголовніше людських(!) ресурсів! За століття війн якщо імперія воює в них нема жодних сумнівів і роздумів що і як треба робити. Сотні тисяч людей стають у лави армій незалежно від того війна щоб боронити своє чи загарбати чуже. Красномовний приклад поляків з армією Галлера в 1918-1920 рр. Вони навіть пішли на хитрість, ввели в оману французів щоб отримати на дурняк 100-тисячну боєздатну польську армію!
І використали цю армію не проти більшовиків як обіцяли, а для підкорення і завоювання Галичини, українських земель, українців. Забезпечення відновленої Речі Посполитої ресурсами, населенням, боєздатною і вишколеною армією було головним завданням польських еліт, генералів. Бо мрія про незалежність, власну державу жила і живе в кожному поляку. Заради великої мети еліти готові йти на хитрість, вводити в оману союзників і противників, бо це війна за майбутнє, за свободу і вільний розвиток нації. А переможців не судять.
Французи винайшли солідарність, солідаризм як ідеологію, суспільний устрій на період війн. Солідарність панів, буржуазії, селян, робітників дуже потрібна нації, країні, державі під час війни. І не потрібно лякатись солідаризму, колективізму на час війни і повоєнної відбудови.
Тому ми стоїмо перед викликом стати солідарними, вийти на боротьбу з зовнішніми агресорами і внутрішніми ворогами нацією, єдиним фронтом. Скласти екзамен "європейськості", увійти до переліку історичних народів Європи, отримати суб'єктність, вести самостійну, власну міжнародну політику, створити модерну націю, модернізувати суспільство. Лише через ці іспити лежить шлях до добробуту кожного і всього суспільства, до процвітання і мирного життя.
От всі хочуть "бути європейцями", жити на тому рівні достатку як живуть громадяни країн ЄС. Але погляньмо уважно на Польщу, Францію, Велику Британію, Німеччину, Іспанію, Португалію, Австрію, Угорщину - це все колишні імперії, метрополії! Вони століттями відточували майстерність воювати і захищати свою країну, свої нації від войовничих сусідів, та удосконалювали інструменти колонізації підкорення завойованих народів. Вдосконалювали і вдосконалюють системи неоколоніального визиску колоній їх корисних копалин, природних і найголовніше людських(!) ресурсів! За століття війн якщо імперія воює в них нема жодних сумнівів і роздумів що і як треба робити. Сотні тисяч людей стають у лави армій незалежно від того війна щоб боронити своє чи загарбати чуже. Красномовний приклад поляків з армією Галлера в 1918-1920 рр. Вони навіть пішли на хитрість, ввели в оману французів щоб отримати на дурняк 100-тисячну боєздатну польську армію!
І використали цю армію не проти більшовиків як обіцяли, а для підкорення і завоювання Галичини, українських земель, українців. Забезпечення відновленої Речі Посполитої ресурсами, населенням, боєздатною і вишколеною армією було головним завданням польських еліт, генералів. Бо мрія про незалежність, власну державу жила і живе в кожному поляку. Заради великої мети еліти готові йти на хитрість, вводити в оману союзників і противників, бо це війна за майбутнє, за свободу і вільний розвиток нації. А переможців не судять.
Французи винайшли солідарність, солідаризм як ідеологію, суспільний устрій на період війн. Солідарність панів, буржуазії, селян, робітників дуже потрібна нації, країні, державі під час війни. І не потрібно лякатись солідаризму, колективізму на час війни і повоєнної відбудови.
Тому ми стоїмо перед викликом стати солідарними, вийти на боротьбу з зовнішніми агресорами і внутрішніми ворогами нацією, єдиним фронтом. Скласти екзамен "європейськості", увійти до переліку історичних народів Європи, отримати суб'єктність, вести самостійну, власну міжнародну політику, створити модерну націю, модернізувати суспільство. Лише через ці іспити лежить шлях до добробуту кожного і всього суспільства, до процвітання і мирного життя.
Коментарі
Дописати коментар