Про пекло
Архангел Петро поправляє окуляри й неквапливо переглядає особову справу українця: — Ну, кажи сам: жінці зраджував? — Та як вам сказати… — Угу, ясно. З податками махлював? — Не те, щоб дуже, але… — Угу, теж ясно. І так — за всіма пунктами. Хто без гріха? — Отже так, може ти не така вже й погана людина, але ж грішник. Того обманув, цьому не допоміг… Я б і радий тобі допомогти, але не бачу жодного аргументу, щоби тебе відмазати перед начальством. Присуджую тебе до пекла. Тут таки влітають чорні янголи, беруть дядька попід руки й ведуть до пекла. Йдуть довжелезним коридором, а в усі боки — двері, двері… З кожної чути страшні крики, стогін, дим, іскри, з-під дверей витікає розплавлена смола й сірка. На кожній двері своя табличка: “Американці”, “Французи”, “Німці”… Доводять дядьку до дверей із написом “Українці”. — Ну, щасливо тобі залишатися, грішнику, — і заштовхують його до дверей із вигуком: “Приймайте новенького!” Заходить дядько, з острахом озираючись. Спекотно. Ал...