Ostap Drozdov
Зараз усі з тривогою дивляться на спроби Майдану-3. А я згадав, як
рівно рік тому написав дослівно те, що бачу зараз, ніби в футуристичному
кіно. Рік тому моїми прогнозами були такі слова:
…А далі будь-який новий Майдан буде офіційно названий проектом Кремля. Тому що на тлі загрози втратити державність - будь-який внутрішній Майдан програє своє позиціонування. Його назвуть інспірацією Путіна з метою завалити неугодну владу в Києві. На цей раз ліквідовувати Майдан будуть зі словами "Слава Україні" і зі щирою вірою "заради інтересів України".
…А далі жодна розумна людина вже ніколи не полізе під кулі заради ідеї. Бо попередній Майдан навчив: це - безглузда, марна смерть. Уже навряд чи з’явиться бодай один 17-річний юнак, який так відважно піде голіруч проти влади. Жоден батько і мати вже не відпустить своє чадо на Майдан. Не тому що народ перетворився в боягузів - тому що жодна героїчна смерть не вартує країни, яка не міняється. На Майдан тепер ітимуть, щоб убити ворога, а не навпаки.
…А далі буде насильство. Наступний Майдан буде атакувати, а не захищатися. Він стрілятиме першим. Тисячі стволів чекають свого часу. Мілітаризація пасіонаріїв - це прямий результат безсилля. Безсилля - це той виклик, який стоятиме перед суспільством зневажених і ошуканих.
…А далі будь-який новий Майдан не матиме політичного лідера. Він не призведе до нової влади. На теперішній владі закінчується лавка запасних в українській політиці. За ними - нікого. Пустка. Потенційний Майдан стане антиполітичним. Він буде направлений проти політиків як біологічного виду. Він не передбачатиме передачі влади тим, хто на підході, бо таких не існує в природі. Новий Майдан буде антисистемний, а отже руйнівний. За ним не буде сили, яка здатна перезаснувати нову державу на руїнах попередньої. Це буде акт масштабного руйнування без акценту на наслідках.
…А далі щодня укріплюватиметься відчуття, що нас на*бали.
…А далі психосоматичне обличчя Майдану буде жахливим. Воно мало нагадуватиме тих усміхнених хлопчиків і дівчаток, які частували гарячим чайочком беркутят. Ні, це буде гримаса людей, у яких уже нема психологічного бар’єру перед вистрілом у голову. Повсюдно буде лунати міцний триповерховий мат. З уст литиметься ненависть і дуже аргументована злість. Нам буде неприємно дивитися у вічі цьому некрасивому Майдану. Але саме він стане нашим колективним дзеркалом.
…А далі буде продовження драми. Вічної української драми, яка замішується на нездатності політиків перестати косити бабло. Влада заробляє, а народ чекає. Ця драма даруватиме нам ще багато кульмінацій - але вона не передбачає хеппі-енду. Тому що абсолютно неважливо, з якою емоцією ти виходиш на Майдан. Чи усміхатися й стрибати, ти проявляти небачений героїзм, чи палити машини й бити вікна – ти все одно розписуєшся у своїй немочі творити державу. Ти все одно стаєш вулицею. А вулиця знає лише одну мову - натворити ділов і розійтися по домах.
У цій країні можуть з’явитися тисячі Небесних Сотень - але ці обличчя убієнних так і лишаться в папці "Інше". Бо ми не вміємо творити державу, в якій хочеться жити. Це нам не під силу. Це не під силу політикам, яких ми добровільно обираємо. Це не під силу навіть молодому поколінню, якому простіше звалити звідси. Ми можемо хіба що час від часу виборювати шанси - і знову їх марнувати. Нас ніщо нічому не вчить. Бо ми - вічні бездержавні революціонери, які вирощують собі дракона, проти якого пізніше, коли він наїсть собі пузо, не буде соромно поборотися.
…А далі будь-який новий Майдан буде офіційно названий проектом Кремля. Тому що на тлі загрози втратити державність - будь-який внутрішній Майдан програє своє позиціонування. Його назвуть інспірацією Путіна з метою завалити неугодну владу в Києві. На цей раз ліквідовувати Майдан будуть зі словами "Слава Україні" і зі щирою вірою "заради інтересів України".
…А далі жодна розумна людина вже ніколи не полізе під кулі заради ідеї. Бо попередній Майдан навчив: це - безглузда, марна смерть. Уже навряд чи з’явиться бодай один 17-річний юнак, який так відважно піде голіруч проти влади. Жоден батько і мати вже не відпустить своє чадо на Майдан. Не тому що народ перетворився в боягузів - тому що жодна героїчна смерть не вартує країни, яка не міняється. На Майдан тепер ітимуть, щоб убити ворога, а не навпаки.
…А далі буде насильство. Наступний Майдан буде атакувати, а не захищатися. Він стрілятиме першим. Тисячі стволів чекають свого часу. Мілітаризація пасіонаріїв - це прямий результат безсилля. Безсилля - це той виклик, який стоятиме перед суспільством зневажених і ошуканих.
…А далі будь-який новий Майдан не матиме політичного лідера. Він не призведе до нової влади. На теперішній владі закінчується лавка запасних в українській політиці. За ними - нікого. Пустка. Потенційний Майдан стане антиполітичним. Він буде направлений проти політиків як біологічного виду. Він не передбачатиме передачі влади тим, хто на підході, бо таких не існує в природі. Новий Майдан буде антисистемний, а отже руйнівний. За ним не буде сили, яка здатна перезаснувати нову державу на руїнах попередньої. Це буде акт масштабного руйнування без акценту на наслідках.
…А далі щодня укріплюватиметься відчуття, що нас на*бали.
…А далі психосоматичне обличчя Майдану буде жахливим. Воно мало нагадуватиме тих усміхнених хлопчиків і дівчаток, які частували гарячим чайочком беркутят. Ні, це буде гримаса людей, у яких уже нема психологічного бар’єру перед вистрілом у голову. Повсюдно буде лунати міцний триповерховий мат. З уст литиметься ненависть і дуже аргументована злість. Нам буде неприємно дивитися у вічі цьому некрасивому Майдану. Але саме він стане нашим колективним дзеркалом.
…А далі буде продовження драми. Вічної української драми, яка замішується на нездатності політиків перестати косити бабло. Влада заробляє, а народ чекає. Ця драма даруватиме нам ще багато кульмінацій - але вона не передбачає хеппі-енду. Тому що абсолютно неважливо, з якою емоцією ти виходиш на Майдан. Чи усміхатися й стрибати, ти проявляти небачений героїзм, чи палити машини й бити вікна – ти все одно розписуєшся у своїй немочі творити державу. Ти все одно стаєш вулицею. А вулиця знає лише одну мову - натворити ділов і розійтися по домах.
У цій країні можуть з’явитися тисячі Небесних Сотень - але ці обличчя убієнних так і лишаться в папці "Інше". Бо ми не вміємо творити державу, в якій хочеться жити. Це нам не під силу. Це не під силу політикам, яких ми добровільно обираємо. Це не під силу навіть молодому поколінню, якому простіше звалити звідси. Ми можемо хіба що час від часу виборювати шанси - і знову їх марнувати. Нас ніщо нічому не вчить. Бо ми - вічні бездержавні революціонери, які вирощують собі дракона, проти якого пізніше, коли він наїсть собі пузо, не буде соромно поборотися.
Коментарі
Дописати коментар