Війна і приватна власність

В Україні не переймаються юридичною казуїстикою. Ліс, поля, парки, інфраструктуру, майно міста, села, будівлі, медичні заклади вважають такими, які належать громаді. Те, що юридично нема територіальних громад нікого не хвилює. Люди звикли жити за звичаєвим правом більше тисячі років! 
За останні 100 років все так швидко змінювалось, зникали імперії, держави, окупаційні режими, що люди припинили звертати увагу на те, кому юридично належить той чи інший об'єкт громадської власності: земля, будівлі, школи, лікарні, поліклініки, магазини, дороги, ліси, поля. 
Для українця існують лише тимчасові розпорядники майна! З якими можна, або не можна про щось домовлятись. Це всіх влаштовує. Тому західні соціальні, юридичні практики не спрацьовують і не спрацюють в країні.

В країні йде війна вже 100 років, а якщо дивитисьширше, то й тисячу. На війні нема власників майна, є лише особи, які його контролюють.

Поки не припиниться війна на кілька років, як це вже було в 1667-1674, 1935-1939, 1954-1985 говорити про власність, приватну власність нема жодного сенсу!
Коли трапляється війна в Україні, починається переділ власності.
Це вже було в 1647-1652, 1914-1934, 1939-1954, 1989-2003, 2010-2017...