Діамантовий шлях

Володимир Самійленко

УКРАЇНСЬКА МОВА

Діамант дорогий на дорозі лежав, 

Тим великим шляхом люд усякий минав, 

І ніхто не пізнав діаманта того. 

Йшли багато людей і топтали його. 

Але раз тим шляхом хтось чудовний ішов, 

І в пилу на шляху діамант він найшов. 

Камінець дорогий він одразу пізнав, 

І додому приніс, і гарненько, як знав, 

Обробив, обточив дивний той камінець 

І уставив його у коштовний вінець. 

Сталось диво тоді: камінець засіяв, 

І промінням ясним всіх людей здивував, 

І палючим огнем кольористо блищить, 

І проміння його усім очі сліпить. 

Так в пилу на шляху наша мова була, 

І мислива рука її з пилу взяла. 

Полюбила її, обробила її, 

Положила на ню усі сили свої, 

І в народний вінець, як в оправу, ввела, 

І, як зорю ясну, вище хмар піднесла. 

І на злість ворогам засіяла вона, 

Як алмаз дорогий, як та зоря ясна. 

І сіятиме вік, поки сонце стоїть, 

І лихим ворогам буде очі сліпить. 

Хай же ті вороги поніміють скоріш, 

Наша ж мова сія щогодини ясніш! 

Хай коштовним добром вона буде у нас, 

Щоб і сам здивувавсь у могилі Тарас, 

Щоб, поглянувши сам на створіння своє, 

Він побожно сказав: «Відкіля нам сіє?!» 

Уявіть кожну людину як алмаз. Алмаз можна обробити тільки іншим алмазом. Алмазом може бути переважно людина-особистість. Їх мало, але вони є. Коли дві людини-особистості зустрічаються вони "обтесують" одна одну і в обох алмазів з'являється сяюча рівна грань. Коли людина зустрічає правильних людей, то грані в неї правильні, симетричні. Алмаз виходить без вад. Звичайно є алмази з вадами і погано оброблені.

Може тому одна з течій буддизму називається діамантовим шляхом.