Наведемо такий приклад. Праця кочових народів полягала в тому, що вони переганяли череди з одного пасовиська на інше. Руки цих людей майже нічого не виробляли. А хто ж тоді виробляв? Що примножувало їхні багатства? Чим годувалися їхні діти й жінки, які також нічого не виробляли?
Якби спитали про це у казаха чи монгола, що сидить у сідлі серед своїх табунів, він би спочатку показав на сонце, а потім на землю — це вони!..
У часи Римської імперії на земній кулі налічувалося 200 мільйонів людей, сьогодні ми наближаємося до 4 мільярдів. Всі ці люди знають, що таке гроші, і широко ними користаються. Гроші вони одержують за працю. Експлуатація, звичайно, існує — це кожному зрозуміло. Але що експлуатується — тільки людина чи людина разом з природою? Ще простіше: чи могло б збільшитися населення, якби земля мала такі ж властивості, як машина, — скільки в неї вклав праці, стільки вона повертає товару? Не більше, а саме стільки ж...
За Марксом (до четвертого тому), байдуже, як використовується земля — чи то для сільського господарства, чи під забудівлю, чи під залізницю. Результат один: у будь-якому випадку вона приносить однакову норму прибутку.
Але спробуємо уявити таке: наша планета так забудована, що на ній майже не залишилося родючих земель. Матимуть капіталісти в такому разі прибуток чи ні? Відповідь може бути одна: вартість перестане існувати разом з людьми.
Вдумавшись у цей приклад, ми легше зрозуміємо, що додаткова вартість — всього лише умовне позначення якогось надзвичайно складного енерґетичного процесу, для якого ми поки що не маємо точнішої назви. Якщо обмежити мислення грошовими знаками, то дійсно можна сказати, що хтось користається з моєї праці, не доплачуючи мені за перепрацьовані години. Але цей хтось нічого не забирає з собою у могилу. Він не здатен більше з’їсти і більше одягти на себе костюмів, ніж необхідно для однієї людини. Всі багатства після його смерті залишаються на землі і рано чи пізно опиняються у розпорядженні суспільства.
Якщо дивитися з точки зору закону збереження та перетворення енерґії, то будь-яка власність — лише ілюзія, бо ніщо нам не належить, окрім власного тіла та власної душі. Ми йдемо в інший світ, а все, зроблене нами, лишається іншим людям.
Існує фізичний закон: будь-яка система віддає на виході стільки енерґії, скільки отримує на вході. І на виході в інший світ ми віддаємо тільки енерґію власних організмів. Ані калорії більше.
Коментарі
Дописати коментар