Не спостерігаю, що Росія збирається чи готується воювати з НАТО

 

Є ціла низка важливих речей. По-перше, ви маєте розуміти, що будь-яка формула має базуватися на довірі. Якщо вона не базується на довірі, то нічого путнього точно не вийде. Жодна формула не спрацює. Цю довіру вибудовує те, що було надано Україні, і те, що було використано належним чином. Важливими є питання чи бореться Україна з корупцією? Чи бореться вона в правовому полі? Адже це те, на чому базується довіра. Вступ до НАТО повністю залежить від політичної сумісності. У певних аспектах Україна має військову сумісність, але в інших аспектах, таких як логістика, сумісність як така відсутня взагалі. Той факт, що вам доводиться везти всю свою техніку до інших країн, щоб її відремонтувати, говорить про те, що з логістичною системою щось не так.

Отже, ситуація з військовою сумісністю ще більш-менш, але політична сумісність надзвичайно слабка. Українські посли - слабкі, за винятком, хіба що посла в США. І тому ви не можете створювати взаємовідносини, які зрештою призвели б до належного розуміння того, що робити, щоб допомогти Україні.

Отже, довіра - понад усе, і поки вона не буде міцною та стопроцентовою, завжди буде бракувати впевненості в тому, що робити далі, щоб підтримати країну. Це так на хлопський розум я тут розжував усе. Важливо розуміти , що це головна проблема України. Нема сенсу просто постійно просити про щось. Ви повинні створити відносини, які б сприймались як справжні відносини, які будуть міцними і триватимуть роками. Наразі у багатьох аспектах цього не робиться.

Українські планувальники також зараз стоять перед викликом - вони повинні переконатися, що дійсно можуть цілеспрямовано використовувати наявну артилерію, щоб допомагати солдатам у бригадах, тому що найголовніше - це дати можливість бригадам продовжувати рухатися вперед та краще захищатися.

 Але, відверто кажучи, для України зараз вкрай важливо перестати покладатися лише на ресурси з-за кордону і почати витрачати набагато більше часу та енергії на створення власної зброї та власних систем, тому що якщо ця війна перейде з зими в літо, діставати обладнання з Заходу буде все важче і важче. Україна повинна віднайти способи швидкої компенсації.

Є такі системи озброєння, які Україна могла б виготовляти, наприклад, міномети. Міномети створюються доволі оперативно, як і боєприпаси до них. Якщо кожен батальйон матиме по шість мінометів, як, наприклад, у Великобританії - це матиме фундаментальне значення для України.

Так, є певні просування, але це не прорив. Нам потрібен прорив. Можливо, він станеться під Херсоном з новою операцією з форсування річки. Тобто ЗСУ потрібно діяти де-інде, діяти по-іншому, тому що стратегія - це про спроможності, а на даний момент наші спроможності недостатньо сильні, щоб стратегія запрацювала. Навіть з ATACMS, навіть з F-16, адже основна спроможність - це сотня бойових бригад, які на сьогодні належним чином не оснащені, щоб виграти цю війну. Тому потрібно більше і краще думати.

Україна не виграє війну, якщо влада і армія не змінить мислення