Україно!

Правила - омана довірливих людей.
Джентльмени грають за правилами. Коли правила їх не влаштовують, джентльмени змінюють правила.
Європа так і не навчилась сприймати Україну серйозним гравцем. Україна давала забагато підстав так вважати.

Україна існує поза часом і поза правилами. Логіка, правила тут не працюють. 

ЄС це важко зрозуміти.
ЄС, США, Росії варто облишити спроби щось змінити в Україні. Намагатись змінити українців за європейськими, американськими, російськими лекалами - марна справа.

Україна є "річчю в собі" її неможливо зрозуміти неукраїнцю. Навіть якщо він прожив в Україні кілька років, навіть десятків років.

Ми не живемо за чужими правилами, не живемо за правилами взагалі. Є лише практики та потяг душі, це головний дороговказ для українця.

Серце, душа, воля - ось що визначає напрямок еволюції українців.

Василь СИМОНЕНКО

* * *

Україно, п'ю твої зіниці¹
Голубі й тривожні, ніби рань.
Крешуть з них червоні блискавиці
Революцій, бунтів і повстань.
Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік.
Ради тебе перли в душі сію,
Ради тебе мислю і творю —
Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю!
Одійдіте, недруги лукаві!
Друзі, зачекайте на путі!
Маю я святе синівське право
З матір'ю побуть на самоті.
Рідко, нене, згадую про тебе,
Дні занадто куці та малі,
Ще не всі чорти втекли на небо²,
Ходить їх до біса по землі.
Бачиш: з ними щогодини б'юся,
Чуєш — битви споконвічний грюк!
Як же я без друзів обійдуся,
Без лобів їх, без очей і рук?
Україно, ти моя молитва,
Ти моя розпука вікова…
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.
Хай палають хмари бурякові,
Хай сичать образи — все одно
Я проллюся крапелькою крові
На твоє священне³ знамено.

26.XII.1961