Наскільки президент росії є маріонеткою США, Китаю?

Це дуже малоймовірний сценарій, який не відповідає спостережуваній геополітичній реальності. Давайте розберемо окремо:

1. Чи є президент Росії маріонеткою США?

 * Ні, абсолютно ні. Відносини між Росією (під керівництвом Путіна) та США є глибоко антагоністичними та ворожими, особливо після повномасштабного вторгнення в Україну.

 * США є ключовим союзником України, надаючи їй масштабну військову, фінансову та політичну підтримку.

 * США є ініціатором та лідером широких міжнародних санкцій проти Росії, спрямованих на ослаблення її економіки та військового потенціалу.

 * Цілі США (підтримка суверенітету України, ослаблення Росії, зміцнення НАТО) прямо протилежні цілям та діям президента Росії.

 * Теорія про те, що президент РФ є маріонеткою США, повністю суперечить фактам і є радше елементом конспірології або пропаганди, спрямованої на дискредитацію однієї зі сторін.

2. Чи є президент Росії маріонеткою Китаю?

 * Це складніше питання, але пряма відповідь "маріонетка" – це, швидше за все, перебільшення.

 * Відносини між Росією та Китаєм є "стратегічним партнерством". Після повномасштабного вторгнення в Україну та запровадження західних санкцій залежність Росії від Китаю значно зросла (економічно, технологічно, дипломатично). Росія стала молодшим партнером у цих відносинах.

 * Китай має значний вплив та важелі тиску на Росію. Пекін використовує цю ситуацію у власних інтересах: отримує ресурси зі знижками, розширює свою економічну присутність, використовує Росію як "таран" проти західного світопорядку, відволікаючи ресурси США.

 * Однак, це не означає повного контролю. Президент Росії діє, виходячи з власного бачення російських інтересів (відновлення імперії, протистояння Заходу), навіть якщо ці дії призводять до посилення залежності від Китаю. Китай підтримує Росію до певної межі, уникаючи дій, які могли б призвести до вторинних санкцій проти самого Китаю. Китай має власні глобальні амбіції і не завжди його інтереси повністю збігаються з російськими.

 * Скоріше можна говорити про асиметричне партнерство, де Росія стала значно залежнішою стороною, змушеною все більше враховувати інтереси Пекіна, але не про пряме управління з боку Китаю.

Висновок: Президент Росії не є маріонеткою ні США, ні Китаю. З США він перебуває у стані гострої конфронтації. Від Китаю Росія стає все більш залежною, що дає Пекіну значний вплив, але не перетворює російського лідера на повністю керовану фігуру. Він продовжує проводити власну політику, хоча й в умовах зростаючих обмежень та залежності від позиції Китаю.